Образец заполненного брачного договора

Приложение № 7

Примерный образец брачного договора супругов с установлением режима раздельной собственности супругов как на уже имеющееся у супругов, так и на будущее имущество

Гражданин Российской Федерации и гражданка Российской Федерации, состоящие в браке, зарегистрированном г. «»2015 г., актовая запись №, свидетельство о браке №, серия , именуемые далее «Супруги», добровольно, по взаимному согласию в целях урегулирования взаимных имущественных прав и обязанностей, как в браке, так и в случае его расторжения, заключили настоящий брачный договор о нижеследующем:

  1. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

1.1. Настоящий договор устанавливает режим раздельной собственности супругов как на уже имеющееся у супругов, так и на будущее имущество. Имущество, которое было приобретено или будет приобретено супругами во время брака, является собственностью того из супругов, на имя которого оно оформлено или зарегистрировано. В случае приобретения имущества, документы на которое не оформляются или которое не подлежит регистрации, его собственником признается супруг, вносивший денежные средства в оплату этого имущества.

1.2. Имущество, принадлежавшее тому или иному супругу до вступления в брак, а также имущество, полученное им в период брака в дар, в порядке наследования или по иным безвозмездным сделкам, во всех случаях является собственностью того супруга, кому такое имущество принадлежало, а также было или будет передано.

1.3. Имущество, принадлежащее тому или иному супругу, не может быть признано их совместной собственностью даже в случае, когда за счет имущества или труда другого супруга были произведены вложения, значительно увеличившие стоимость этого имущества. Понесенные при этом расходы даже в случае расторжения брака возмещению не подлежат.

1.4. Любые доходы, полученные одним из супругов, в том числе доходы целевого назначения (суммы материальной помощи, суммы, выплаченные в возмещение ущерба в связи с утратой трудоспособности вследствие увечья или иного повреждения здоровья и т.п.), признаются собственностью супруга, которому они выплачены.
2. ОСОБЕННОСТИ ПРАВОВОГО РЕЖИМА ОТДЕЛЬНЫХ ВИДОВ ИМУЩЕСТВА

2.1. Банковские вклады, сделанные супругами во время брака, а также проценты по ним являются во время брака и в случае его расторжения собственностью того из супругов, на имя которого они сделаны.

2.2. Вещи индивидуального пользования, драгоценности и другие предметы роскоши, приобретенные во время брака, вне зависимости от того, за счет чьих средств они были приобретены, признаются во время брака и в случае его расторжения собственностью того из супругов, для кого они были приобретены и кто ими пользовался.
3. ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ УСЛОВИЯ

3.1. Супруг, являющийся собственником жилых помещений (домов, квартир и т.п.), может предоставлять в период брака на основании соответствующего договора право пользования принадлежащим ему жилым помещением другому супругу без права регистрации в нем по месту жительства. В случае расторжения брака право пользования жилым помещением, предоставленным на основании абзаца 1 п.3.1 настоящего договора, прекращается. Поэтому супруг, не являющийся владельцем соответствующего жилого помещения, обязан в течение дней со дня расторжения брака его освободить.

3.2. Супруг не несет ответственности по сделкам, совершенным другим супругом без его письменного согласия.

3.3. По обязательствам одного из супругов взыскание может быть обращено лишь на имущество этого супруга.

3.4. Супруги обязаны уведомлять своих кредиторов о заключении, изменении или расторжении настоящего брачного договора.

3.5. Ответственность супругов за вред, причиненный их несовершеннолетними детьми, определяется гражданским законодательством РФ.
4. ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ

4.1. Настоящий договор вступает в силу с момента его нотариального удостоверения.

4.2. Настоящий договор может быть изменен или расторгнут в любое время по соглашению супругов. Односторонний отказ от исполнения настоящего договора не допускается.

4.3. Действие настоящего договора прекращается с момента прекращения брака, за исключением тех обязательств, которые предусмотрены брачным договором на период после прекращения брака.

4.4. Споры и разногласия между сторонами решаются путем переговоров. В случае, если стороны не придут к соглашению, споры разрешаются в судебном порядке в соответствии с действующим законодательством Российской Федерации.

4.7. Расходы, связанные с удостоверением настоящего договора, оплачивает .

4.6. Настоящий договор составлен в 3-х экземплярах, по одному для каждой из сторон, и один хранится у нотариуса.

Зразок шлюбного договору між особами, що мають намір зареєструвати шлюб

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

Місто Полтава, двадцять восьмого березня дві тисячі п’ятого року.

Ми: ВІННИЦЬКИЙ ГЛІБ ІГОРОВИЧ (народився 12 грудня 1976 року; паспорт СО 299976, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Полтава 02 грудня 1999 року; ідентифікаційний номер за ДРФО України — 2773333110), що проживаю за адресою: місто Полтава, вул. Дудіна, 15, кв. 28 (далі — «ЧОЛОВІК»), та

ДОРОШКО ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА (народилася 10 серпня 1984 року; паспорт СО 077593, виданий Старокиївським РУ ГУ МВС України в місті Києві 05 серпня 1999 року; ідентифікацій­ний номер за ДРФО України — 0000007114), що проживаю за адре­сою: місто Київ, вул. Петрова, 20, кв. 54 (далі — «ДРУЖИНА»),

Разом іменовані як «ПОДРУЖЖЯ»,

попередньо ознайомлені нотаріусом з загальними вимога­ми, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного воле­виявлення, котре відповідає нашій внутрішній волі як учасниківцього правочину, розуміючи його природу, а також свої права та обов’язки за договором —

маючи намір зареєструвати шлюб та урегулювати на май­бутнє майнові відносини між собою і визначити взаємні майнові права та обов’язки, на засадах взаємоповаги один до одного,

укладаємо цей договір,

в якому проголошуємо та взаємно підтверджує один одно­му та всім зацікавленим у тому особам про таке:

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Цей договір стосується майнових відносин між нами, ПОДРУЖЖЯМ, включаючи наші майнові права та обов’язки як батьків у разі народження спільних дітей, і поширюється на будь-яке майно та грошові кошти. Інші питання подружнього життя, які б не були пов’язані з майновими відносинами, вирішуються відповідно до чинного законодавства.

• будь-які речі, як рухомі, так і нерухомі (включаючи сади­би, окремі житлові будинки, квартири, інші об’єкти нерухомості, земельні ділянки, цінні папери, майно, що є валютними ціннос­тями, коштовності, автотранспортні засоби тощо), а також про­дукцію, плоди та доходи (дивіденди) від них;

• будь-які майнові права, в тому числі:

— права на частки у статутних капіталах господарських то­вариств;

— прибутки (дивіденди);

— права на акції та/чи інші цінні папери;

— будь-що інше, що відноситься до майнових корпоративних прав того із ПОДРУЖЖЯ, хто до моменту укладання цього договору є учасником господарського товариства;

• права вимоги по грошових та/чи інших зобов’язаннях.

Під «грошовими коштами» ми, ПОДРУЖЖЯ, розуміємо будь-які грошові суми, незалежно від того, у якій валюті вони виражені, як готівку, так і гроші та нараховані на них відсотки, що знаходяться на особистих рахунках у банківських (фінан­сових) установах (в тому числі заробітну плату, страхові та/чи будь-які інші виплати).

2. ВЛАСНІСТЬ ПОДРУЖЖЯ

2.1. Після набрання чинності шлюбного договору, майно (речі та майнові права, в т.ч. корпоративні) та грошові кошти ПОДРУЖЖЯ поділятимуться на такі, що є особистою приватною власністю ЧОЛОВІКА та ДРУЖИНИ, та на такі, які є спіль­ною сумісною власністю ПОДРУЖЖЯ.

2.2. ОСОБИСТОЮ ПРИВАТНОЮ ВЛАСНІСТЮ кожного із нас, ЧОЛОВІКА та ДРУЖИНИ, є:

а) майно (речі та майнові права, в т.ч. корпоративні) та гро­шові кошти, які належали одному з нас та/або були зареєстро­вані за одним із нас до укладання шлюбу;

б) майно (речі та майнові права, в т.ч. корпоративні), придбані (набуті) кожним із нас після укладання шлюбу, але на кошти, що належали кожному із нас особисто;

в) майно (речі та майнові права, в т.ч. корпоративні) та грошові кошти, придбані (набуті) за час шлюбу, але на підставі до­говору дарування або у порядку спадкування;

г) речі індивідуального користування, в тому числі кош­товності — навіть тоді, коли вони придбані за спільні кошти, і незалежно від часу придбання (як до шлюбу, так і у шлюбі);

д) речі професійних занять, придбані за час шлюбу для одного з подружжя;

є) премії, нагороди, одержані кожним із нас за особисті заслуги незалежно від часу придбання (як до шлюбу, так і у шлюбі);

ж) майно (речі та майнові права) та/або грошові кошти, отримані кожним із нас як відшкодування збитків, відшкодуван­ня втрати (пошкодження) речі, яка належала ДРУЖИНІ чи ЧОЛОВІКОВІ, відшкодування завданої моральної шкоди, страховівиплати тощо;

з) дохід (дивіденди), плоди, приплід, продукція, що приноситимуть майно (речі та майнові права, в т.ч. корпоративні) та грошові кошти, котрі нами, ПОДРУЖЖЯМ, віднесено до особистої приватної власності.

Ми погоджуємося з тим, що на майно та/чи грошові кошти, які є особистою приватною власністю кожного із нас, за будь-яких умов не поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України.

2.3. Своєю особистою приватною власністю кожен із нас, ПОДРУЖЖЯ, володіє, користується і розпоряджається на власний розсуд, вчиняє будь-які дії щодо свого майна (грошових коштів), не узгоджуючи питання із чоловіком (дружиною) навіть за умови, якщо за час шлюбу таке майно істотно збільшиться у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат одного з нас або й обох.

2.4. спільною сумісною власністю подружжя є:

а) будь-яка річ, набута за час шлюбу, і не віднесена нами, ПОДРУЖЖЯМ, до особистої приватної власності одного з нас;

б) будь-які майнові права (в тому числі корпоративні), набуті за час шлюбу, і не віднесені нами, ПОДРУЖЖЯМ, до особистої приватної власності одного з нас;

в) майно (речі та майнові права, в т.ч. корпоративні), передане кожним з нас, подружжя, до спільної сумісної власності із майна, що є нашою особистою приватною власністю, за умови нотаріального посвідчення угоди про таку передачу;

г) заробітна плата, пенсія, стипендія кожного із ПОДРУЖЖЯ, одержані або нараховані у період знаходження у зареєстрованому шлюбі;

д) інші доходи, які не віднесені цим договором до особистої приватної власності, одержані одним із ПОДРУЖЖЯ і внесені до сімейного бюджету для спільного використання, або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

2.5. Ми, дружина та чоловік, розпоряджатимемося майном та грошовими коштами, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Договір щодо такого майна (грошових коштів) або з їх використанням, укладений одним із нас в інтересах сім’ї, ство­рює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно (грошові кошти), одержані за договором, використовуватимуться в інтересах сім’ї.

3. РОЗПОДІЛ СПІЛЬНОГО МАЙНА ПОДРУЖЖЯ

3.1. дружина та чоловік мають право на поділ майна та грошових коштів, що належать їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (як у період знаходження у зареєстрованому шлюбі, так і після його розірвання).

Предметом поділу може бути як все спільне сумісне майно подружжя, так і окремі речі (грошові кошти).

Розподіл має бути оформлено відповідним договором про це, посвідченим нотаріально, незалежно від того, що буде предметом такого договору.

Така умова стосується і виділу майна одного з подружжя із складу усього майна ПОДРУЖЖЯ.

3.2. При розподілі майна (грошових коштів) подружжя будуть враховуватися наступні вимоги:

а) у разі розподілу майна (грошових коштів), що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, до народження дітей (дитини), частки кожного із подружжя є рівними;

б) у разі розподілу майна (грошових коштів) після народження дітей (дитини) спільна сумісна власність подружжя підлягає поділові з урахуванням того, з ким залишаться проживати діти. При цьому:

— при народженні однієї дитини, частка того із подружжя, з ким буде проживати ця дитина, має становити 70% (сімдесят відсотків) від усієї маси майна (грошових коштів), що підлягає поділові;

— при народженні двох і більше дітей, частка того із подружжя, з ким будуть проживати діти, має становити 85% (вісімдесят п’ять відсотків) від усієї маси майна (грошових коштів), що підлягає поділові;

— у разі, коли з кожним із ПОДРУЖЖЯ буде проживати однакова кількість дітей (наприклад, по одному), спільна сумісна власність має бути розподілена між ПОДРУЖЖЯМ, виходячи із принципу рівності часток;

— при проживанні з кожним із подружжя різної кількості дітей частка у майні (коштах) того з подружжя, з ким проживатиме більша кількість дітей, становитиме 70 % (сімдесят відсотків) від усієї маси майна (грошових коштів), що підлягає поділові.

4. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЩОДО УТРИМАННЯ

4.1. Той із подружжя, з ким після розірвання шлюбу чи встановлення режиму окремого проживання залишаються діти, незалежно від суми виплачуваних для них (дітей) аліментів, має право на отримання від другого із подружжя достатніх коштів (за погодженням між ними — як у грошовій, так і у натуральній формі), необхідних для утримання дітей та забезпечення умов їхнього життя, зокрема:

— до досягнення дітьми повноліття:

• отримання коштів, необхідних для забезпечення нормального виховання та розвитку (як фізичного, так і духовного);

• отримання коштів, необхідних на покриття додаткових витрат на дітей, пов’язаних із розвитком їх здібностей (відвідання різноманітних гуртків, студій, репетиторство тощо);

• отримання коштів, необхідних на покриття додаткових витрат на дітей, пов’язаних із станом їх здоров’я;

— до досягнення дітьми 23 років:

• отримання коштів, достатніх для забезпечення навчання дітей у навчальних закладах будь-якого рівня (у тому числі і за кордоном), включаючи оплату навчання та проживання;

— для непрацездатних дітей:

• отримання коштів, необхідних для утримання повнолітніх непрацездатних за станом здоров’я дітей — протягом усього часу їх непрацездатності, у разі недостатності виплачуваних їм аліментів.

4.2. Той із подружжя, з ким після розірвання шлюбу чи встановлення режиму окремого проживання залишаються діти, які не досягли 10 (десяти років), незалежно від своєї непрацездатності та матеріального становища, має право на відповіднеутримання від другого з подружжя, що виплачується у грошовій формі.

Виплата утримання має здійснюватися щомісячно у строки та у сумах, додатково узгоджених подружжям, але не нижче суми, що є еквівалентом 200 (двісті) доларів США на день такої виплати за офіційним курсом валют, встановлених Національ­ним банком України.

При цьому під «утриманням» подружжя розуміє ті кошти, які мають витрачатися (та бути достатніми для цього) отримувачем на придбання для себе та для народжених подружжям малолітніх дітей до досягнення ними 10 років про­дуктів харчування, одягу, медикаментів, оплату вартості проїзду у громадському транспорті, оплату комунальних послуг та здій­снення інших виплат, пов’язаних із життям сім’ї.

Все зазначене у цьому пункті є чинним і після припинення шлюбу між подружжям.

4.3. Умови шлюбного договору, зазначені у пунктах 4.1 та 4.2 поширюються лише на випадки, коли народжені подружжям діти після розірвання шлюбу чи встановлення ре­жиму окремого проживання подружжя будуть проживати з одним із них, або з трьох і більше дітей їх кількість буде розподілена між подружжя не порівну.

4.4. Надання утримання для дітей чи другого із подружжя не позбавляє їх права на отримання аліментів у встановленому для того порядку.

5. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ

5.1. За зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

5.2. У разі спору між подружжям щодо накладення стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю, питання вирішуються у судовому порядку.

6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

6.1. Цей шлюбний договір набирає чинності у день реєстрації шлюбу між учасниками правочину.

Ми, СТОРОНИ, стверджуємо, що:

— у момент укладання цього договору ми усвідомлювали (і усвідомлюємо) значення своїх дій і могли (можемо) керувати ними;

— розуміємо природу цього правочину, свої права та обов’язки за договором;

— при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані нами;

— договір укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску;

— договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких для ПОДРУЖЖЯ обставин;

— правочин вчиняється з наміром створення відповідних наслідків (не є фіктивним);

— цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним);

— ми володіємо українською мовою, що дає нам можливість зрозуміти текст цього правочину та всі без винятку його умови.

6.3. Зміна шлюбного договору та/чи доповнення до шлюб­ного договору оформлюється шляхом укладення відповідної угоди, посвідченої нотаріально.

ПОДРУЖЖЯ має право відмовитись від шлюбного дого­вору, подавши про це заяву нотаріусу.

6.4. Будь-які інші питання, які не врегульовані цим шлюб­ним договором, що стосуватимуться майнових відносин ПОД­РУЖЖЯ, визначатимуть взаємні майнові права та обов’язки, та будуть пов’язані з реалізацією договору, будуть вирішуватися нами у відповідності до вимог Сімейного кодексу України.

При відсутності домовленості (згоди) питання будуть вирі­шуватися у судовому порядку. В такому ж порядку вирішувати­муться питання, що стосуються тлумачення договору, виконання його умов чи визнання недійсним.

6.5. Витрати по нотаріальному оформленню цього шлюб­ного договору ПОДРУЖЖЯ несе спільно.

Про зміст прав та обов’язків за цим договором, про правові наслідки укладеного нами правочину (в тому числі, але не обмежуючись ст.ст. 215-236, 319 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57-74, 92-103 Сімейного кодексу України) нам, учасникам правочину, нотаріусом роз’яснено.

Пояснение.

Согласно статье 40 Семейного кодекса России брачный договор могут заключать как граждане только желающие вступить в брак, так и законные супруги. Заключить брачный договор имеют право лица, которые законодательно способны вступать в брак. Именно поэтому допустимо заключение брачного контракта между лицами не достигшими брачного возраста, а именно 18 лет. В таком случае, если брачный возраст еще не был достигнут, но разрешение соответствующего органа на вступление в брак было получено, то с письменного согласия родителей (попечителей) это лицо имеет право на подписание брачного договора. Это правило касается заключения брачного договора до регистрации брака в органах ЗАГСа. А так как согласно ст.21 Гражданского кодекса РФ после вступления в брак несовершеннолетний супруг приобретает гражданскую дееспособность в полном размере, то и заключать брачный договор супругов он сможет самостоятельно без письменного и устного разрешения родителей или попечителей. Брачный договор в РФ регулирует только имущественные права и обязанности супругов в период брака и в случае его расторжения. Сторонами брачного договора могут быть как супруги, так и лица, вступающие в брак. Брачный договор даёт большую свободу супругам в сфере регулирования их имущественных отношений, позволяет супругам самим изменить законный режим имущества, а также предусмотреть имущественные санкции на случай расторжения брака. При возникновении спора между супругами, суд будет исходить не из предписаний закона, а из положений брачного договора. Брачный договор подлежит обязательному нотариальному заверению. Личный характер брачного договора лишает стороны заключать его через представителей. Брачный договор может быть изменён или расторгнут по взаимному согласию супругов в любое время, и может быть признан недействительным по основаниям, предусмотренным ГК РФ в судебном порядке. Брачный договор снимает проблемы раздела имущества, предотвращает конфликтные ситуации и позволяет избежать утомительных судебных процедур, либо значительно упрощает процедуру, связанную с разделом имущества.

1) порядок несения каждым супругом семейных расходов — да, верно.

2) права и обязанности по взаимному содержанию — да, верно.

3) способы участия в доходах друг друга — да, верно.

4) права и обязанности супругов в отношении детей — нет, неверно.

5) выбор места жительства — нет, неверно.

6) распределение домашних обязанностей — нет, неверно.

Брачный договор или брачный контракт – это правовая форма построения имущественных отношений между мужем и женой. Брачный договор изменяет установленный законом режим общей совместной собственности. Брачный договор регулирует не только имущественные отношения на момент его заключения, но и распространяет свое действие на отношения, которые возникнут в будущем.

Брачный контракт популярен у семейных пар которые уже создали семью. Причем наибольшая востребованность брачного контракта отмечена среди супругов возрастом от 35-40 лет и выше. Это та категория граждан, которые достаточно обеспечены и в то же время стараются обезопасить себя от различного рода неожиданностей со стороны другого супруга.

Супруги вправе определить в брачном договоре свои права и обязанности по взаимному содержанию, способы участия в доходах друг друга, порядок несения каждым из них семейных расходов; определить имущество, которое будет передано каждому из супругов в случае расторжения брака, а также включить в брачный договор любые иные положения, касающиеся имущественных отношений супругов.

В западной практике брачному договору соответствуют prenuptial agreement или premarital agreement.

Выдержка из семейного кодекса РФ (СК РФ) от 29.12.1995 N 223-ФЗ

Брачный договор

Брачным договором признается соглашение лиц, вступающих в брак, или соглашение супругов, определяющее имущественные права и обязанности супругов в браке и (или) в случае его расторжения.

Заключение брачного договора

Брачный договор может быть заключен как до государственной регистрации заключения брака, так и в любое время в период брака.

Брачный договор, заключенный до государственной регистрации заключения брака, вступает в силу со дня государственной регистрации заключения брака.

Брачный договор заключается в письменной форме и подлежит нотариальному удостоверению.

Брачным договором супруги вправе изменить установленный законом режим совместной собственности (статья 34 настоящего Кодекса), установить режим совместной, долевой или раздельной собственности на все имущество супругов, на его отдельные виды или на имущество каждого из супругов.

Брачный договор может быть заключен как в отношении имеющегося, так и в отношении будущего имущества супругов.

Супруги вправе определить в брачном договоре свои права и обязанности по взаимному содержанию, способы участия в доходах друг друга, порядок несения каждым из них семейных расходов; определить имущество, которое будет передано каждому из супругов в случае расторжения брака, а также включить в брачный договор любые иные положения, касающиеся имущественных отношений супругов.

Права и обязанности, предусмотренные брачным договором, могут ограничиваться определенными сроками либо ставиться в зависимость от наступления или от ненаступления определенных условий.

Брачный договор не может ограничивать правоспособность или дееспособность супругов, их право на обращение в суд за защитой своих прав; регулировать личные неимущественные отношения между супругами, права и обязанности супругов в отношении детей; предусматривать положения, ограничивающие право нетрудоспособного нуждающегося супруга на получение содержания; содержать другие условия, которые ставят одного из супругов в крайне неблагоприятное положение или противоречат основным началам семейного законодательства.

Брачный договор может быть изменен или расторгнут в любое время по соглашению супругов. Соглашение об изменении или о расторжении брачного договора совершается в той же форме, что и сам брачный договор.

Односторонний отказ от исполнения брачного договора не допускается.

По требованию одного из супругов брачный договор может быть изменен или расторгнут по решению суда по основаниям и в порядке, которые установлены Гражданским кодексом Российской Федерации для изменения и расторжения договора.

Действие брачного договора прекращается с момента прекращения брака (статья 25 настоящего Кодекса), за исключением тех обязательств, которые предусмотрены брачным договором на период после прекращения брака.

Брачный договор может быть признан судом недействительным полностью или частично по основаниям, предусмотренным Гражданским кодексом Российской Федерации для недействительности сделок.

Суд может также признать брачный договор недействительным полностью или частично по требованию одного из супругов, если условия договора ставят этого супруга в крайне неблагоприятное положение. Условия брачного договора, нарушающие другие требования пункта 3 статьи 42 настоящего Кодекса, ничтожны.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *